Порівняльне вивчення сортів сої за якісними показниками в умовах Львівської області

Abstract

Дослідження проводили впродовж 2024-2025 років на території фермерського господарства ***Львівської області на виробничих посівах сої, закладених у ґрунтово-кліматичних умовах Західного Лісостепу на темно-сірих опідзолених грунтах. Схема досліджень передбачала вивчення сортів сої, придатних за господарсько-цінними ознаками для умов Західного Лісостепу. У досліді оцінювалися такі сорти: Аннушка (контроль), Спринт, ES Mentor, AC Proteina, Abelina. Агротехнологія вирощування сої була загальноприйнятою для зони Західного Лісостепу з дотриманням оптимальних термінів сівби, норми висіву, систем удобрення і захисту рослин. У ході досліджень встановлено, що сортові особливості сої істотно впливають на формування врожайності, якісні показники зерна, а також економічну та енергетичну ефективність її вирощування. Агрокліматичні умови регіону в цілому забезпечили реалізацію продуктивного потенціалу всіх досліджуваних сортів. Аналіз тривалості вегетаційного періоду показав наявність чітких відмінностей між сортами за темпами росту й розвитку. Найкоротший вегетаційний період сформував сорт Спринт (у середньому 110–112 діб), що свідчить про його скоростиглість та добру пристосованість до умов Західного Лісостепу. Сорти ES Mentor і Abelina характеризувалися довшим періодом вегетації (117–121 доба), що сприяло більш повному формуванню генеративних органів і підвищенню рівня врожайності. Дослідження окремих фаз онтогенезу виявило, що період «сходи – початок цвітіння» мав найбільшу міжсортову мінливість. Найкоротшим він був у сорту Спринт (38–40 діб), тоді як у сорту Abelina досягав 44–46 діб, що забезпечувало формування потужнішого листостеблового апарату. Період «цвітіння – дозрівання» коливався в межах 68–74 діб, при цьому подовжений етап у сортів ES Mentor та Abelina сприяв кращому наливу насіння за достатнього вологозабезпечення. Оцінка морфо-біологічних ознак підтвердила значну сортову варіабельність. Висота рослин змінювалася від 78–80 см у сорту Аннушка до 86– 89 см у Abelina, що свідчить про різний потенціал формування продуктивних вузлів. Висота прикріплення нижнього бобу (11,8–13,6 см) була технологічно прийнятною для всіх сортів, проте найкращі показники мали AC Proteina та Abelina, що зменшує втрати під час збирання. Найбільшу масу 1000 насінин (понад 200 г) сформував сорт Abelina, що характеризує його високу товарність. За якісними показниками зерна досліджувані сорти відповідали вимогам продовольчого та кормового використання. Найвищий вміст білка відзначено у сортів Аннушка (близько 40 %) та Abelina (понад 40 %). Підвищеною олійністю характеризувалися ES Mentor та AC Proteina (понад 22 %), що підвищує їх цінність для переробної галузі. За показниками врожайності у 2024–2025 роках найбільш продуктивними виявилися сорти Abelina та ES Mentor. Середня врожайність Abelina становила 3,10–3,32 т/га, що перевищувало контрольний сорт Аннушка (2,68–2,85 т/га) на 12–16 %. Сорт ES Mentor забезпечив стабільний рівень 3,01–3,20 т/га, що також достовірно перевищувало контроль. Сорти Спринт і AC Proteina формували дещо нижчу, але стабільну продуктивність. Економічні розрахунки засвідчили, що вирощування високопродуктивних сортів дозволяє суттєво підвищити прибутковість виробництва. Найвищу рентабельність отримано для сорту Abelina – понад 88 %, а для ES Mentor – близько 85 %, тоді як у контролю вона не перевищувала 70 %. Чистий прибуток при вирощуванні Abelina був на 5–6 тис. грн/га вищим порівняно з сортом Аннушка. Енергетична оцінка підтвердила доцільність вирощування всіх досліджуваних сортів сої. Однак найбільш ефективними виявилися Abelina (Кее=4,65...4,70) та ES Mentor (Кее=4,55...4,60). Це свідчить про раціональне перетворення енерговитрат у біологічну продукцію та високу ресурсоощадність технології. На основі результатів досліджень, проведених у 2024–2025 роках, для умов ФГ ***Львівської області доцільно рекомендувати до впровадження у виробництво сорт сої Abelina. Зазначений сорт забезпечує стабільну врожайність на рівні 3,22 т/га, високий вміст білка (до 40,1 %) та олії (до 22,4 %), рентабельність виробництва понад 88 % і високий коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее=4,68). Його використання у виробничих посівах дозволить підвищити економічну віддачу вирощування сої, ефективно використати ґрунтово-кліматичний потенціал Західного Лісостепу та забезпечити стабільність результатів у сучасних умовах аграрного виробництва.